Біографія

Андрій Васильович Шкіль народився 26 листопада 1963 року у м. Львові.

Володіє українською, польською, російською та англійською мовами. Захоплюється тенісом, хокеєм, класичною музикою.

У 1981 році А.В. Шкіль закінчив львівську середню школу № 1. З 1981-го по 1989-ий був студентом Львівського медичного інституту. На якийсь час навчання довелося перервати, адже грошей на життя катастрофічно не вистачало, тож протягом 1983—1984 років він працює вантажником готової продукції виробничого об'єднання «Прогрес». Наступна сторінка в біографії — здобуття другої вищої освіти, журналістської, у Львівському державному університеті ім. І. Я. Франка, одруження у 1992 році з Зоряною Гарбар.

Рік 1991-ий: здобуття Україною незалежності — момент істини, що торкнувся долі кожного, і долі Андрія Шкіля зокрема. 19 серпня 1991-го — в день, коли у Москві розпочався путч — він разом із однодумцями створив у своїй львівській квартирі план захисту Львова від радянських сил. Пізніше з цього наміру самому боронити власну державу, ідею і мету народилась УНСО — Українська народна самооборона.

Втім, ще й до 1991-го Андрій Шкіль втягується у вир політичного життя. Він взяв активну участь у творенні Спілки націоналістичної української молоді (СНУМ), яка потім переросла в Українську міжпартійну асамблею (УМА), а ще згодом — в Українську національну асамблею (УНА). Розповідь про десять з лишком років, відданих Андрієм Шкілем УНА-УНСО, могла б вилитись у цілу епопею. «Я з гордістю пригадую ті часи, коли, запалені жагою творіння, ми без жодної підтримки, під шквальним вогнем обхаювання ішли впевнено до легенди — яскравої і викличної», — зазначає він.

З УНА-УНСО Андрій Шкіль пройшов усе, що судилось пережити цій «яскравій і викличній легенді» — включно з війною у Придністров`ї, звідки Андрій Шкіль повернувся з медаллю «За оборону Придністров`я» (майже за десять років по тому її вилучить у нього під час обшуку СБУ). У той же час початок 90-х років був для нього надзвичайно плідним як для журналіста. У 1991—1995 роках він видає газету «Голос нації», де працює головним редактором, пізніше очолює економічно-політичний журнал. 1999-го року Андрія Шкіля обрано лідером УНА-УНСО.

Після відомих всій Україні подій 9 березня 2001 року Шкіль потрапляє за ґрати. За звинуваченням «в організації масових безпорядків» (саме так СБУ, в чиєму провадженні знаходилась справа, охрестила протестні антикучмівські виступи опозиції). Його тюремні ходіння по муках включають дев`ять місяців одиночного ув`язнення в слідчому ізоляторі СБУ та ще чотири місяці в Лук`янівському СІЗО.

Під час затримання в одному з міліцейських райвідділів Андрія Шкіля піддають тортурам — за ґрати він потрапляє вже з надзвичайно тяжкими травмами голови і хребта. Протестуючи проти закритості судового процесу, він разом з іншими обвинуваченими розпочинає голодування. Без їжі йому вдається протриматись 39 діб, однак цей протест мало не стає для нього останнім — у стані коми Андрій Шкіль потрапляє до тюремного шпиталю.

31 березня 2002 року за політв`язня Андрія Шкіля віддають голоси 34150 виборців 121-го Городоцького округу. Перемога Шкіля на тодішніх парламентських виборах супроводжується ще й його значним відривом від суперників — представників партії «За Єдину Україну!» та «Нашої України». Тим часом владу в УНА-УНСО перебирають спеціально заангажовані для цієї місії особи, що призводить до її розламу на багато дрібних відгалужень, а відтак — до повного руйнування. Шкіль-парламентарій входить у 2002-му до опозиційної фракції Блоку Юлії Тимошенко, а через два роки стає членом партії «Батьківщина» і обирається до складу її політради.

На парламентських виборах 2006 року Андрій Шкіль займає тринадцяту позицію у виборчому списку БЮТ і вдруге стає народним депутатом України. З 11.2007 член Комітету у закордонних справах (з 12.2007), голова підкомітету з питань євроінтеґрації та євроатлантичного співробітництва (з 01.2008), член Спеціальної контрольної комісії ВР України з питань приватизації (з 12.2007).

У 2010 році став жертводавцем будівництва меморіалу "Борцям за волю України" у с. Зміївка на Херсонщині.

На даний момент є Головою підкомітету з питань євроінтеграції та євроатлантичного співробітництва Комітету Верховної Ради України у закордонних справах.