Біографія

Народився 26 листопада 1963 року в Києвi. Закiнчив Київський нацiональний унiверситет iмені Тараса Шевченка. За фахом iсторик. Працював копiювальником, реставратором Центрального державного архiву кiнофонофотодокументiв, молодшим науковим працiвником Iнституту iсторiї України АНУ, завiдувачем вiддiлу Київського мiськкому комсомолу. У 1990-1994 роках — депутат Київради. У 1994-1996 роках — глава Адмiнiстрацiї Президента України. З 2002 по 2005 рр. i в 2006-2007 роках — Вiце-прем’єр-мiнiстр. Депутат Верховної Ради III, IV, V, VI скликань. Член Політради Партії регіонів. Народний депутат України 3-го і 6-го скликання, був головою комітету закордонних справ. Обіймав посаду голови Адміністрації Президента України (1994-96 рр.). Віце-прем'єр-міністр України (в урядах Віктора Януковича, 2002—2003 і 2006—2007 роки). Міністр освіти і науки України (в уряді Миколи Азарова, з 11 березня 2010 року). Доктор історичних наук (1995), професор (1997), академік Академії правових наук України[2] (2000). У 1986 році Дмитро Табачник закінчив Київський університет. За фахом — історик. Трудову діяльність розпочав копіювальником, реставратором Центрального державного архіву кінофонофотодокументів України. Працював молодшим науковим працівником Інституту історії України АНУ, завідувачем відділу Київського міськкому ЛКСМУ/МДС. З 1990 по 1994 роки був депутатом Київської міської ради, обраним в 2-му турі як кандидат від демократичного блоку. У 1991—1992 роках — старший консультант, потім головний консультант у Секретаріаті Верховної Ради України. З грудня 1992 по березень 1993 року — керівник прес-служби Кабінету Міністрів України (при урядові Леоніда Кучми), з березня по вересень 1993 року — прес-секретар Уряду України, начальник Головного управління інформації, преси та зв'язків з громадськістю Кабінету Міністрів України. З вересня 1993 по серпень 1994 року — 1-й заступник Голови Державного комітету України у справах преси, видавництв, поліграфії та книгорозповсюдження. У 1994 році був керівником виборчої кампанії кандидата в Президенти України Леоніда Кучми. Під час виборчої кампанії ним була впроваджена практика фальсифікації соціологічних опитувань[7]. Після виборів призначаний главою Адміністрації Президента України, де пропрацював до грудня 1996 року. Під час перебування на посаді написав звернення до Верховного Суду України з проханням переглянути справу російського військового А. Танаєвського, засудженого до смертної кари за терористичний акт в центрі Сімферополя, що було розцінено громадською організацією «Українська перспектива» як спроба тиску на діяльність суду та підтримка тероризму [8] [9]. Був відправлений у відставку через скандал із незаконним наданням собі військового звання полковника. [10] Генеральна прокуратура у 1996 році прийняла рішення про скасування присвоєння військових звань полковника і майора Дмитру Табачнику, який залишився старшим лейтенантом запасу. [11] У 1997—1998 роках — радник Президента України.