Про це варто розповідати на уроках історії як про приклад застосування технології «потемкинских деревень».

Усе почалося з доручення міністру Табачнику з боку Президента підняти імідж вітчизняної освіти на міжнародному рівні. Серед критеріїв успіху – поява наших закладів у світових університетських рейтингах.

Минув 2010 рік, але в списках QS World University Rankings Топ-600(одного з найбільш авторитетних у світі) серед закладів із Великобританії, США і навіть Румунії, Колумбії, Пакистану, Бангладешу, Філіппін, Лівану… жодного з України так і не з’явилося.

Але ж хіба така дрібничка може завадити пану Дмитру відрапортувати про видатні досягнення відомства у виконання поставленої Президентом задачі? Звичайно, ні. Якщо потрібні підтвердження, їх можна віднайти за допомогою Гуглу – досить «забити» потрібні ключові слова, відкрити застарілу згадку українських університетів у рейтингу РейтОР, датовану 2009 роком і підсумувати: «Завдання Президента виконуються! П'ять вищих навчальних закладів України увійшли до рейтингу провідних університетів світу».

Відтепер, схоже, варто чекати ще й ексклюзивного власного – «міжнародного» – рейтингу від Міносвіти, в якому перші позиції поділять між собою навчальні заклади, що фінансуються так званим, «окремим рядком» з Держбюджету. Чим не рейтинг?

Джерело - блог Лесі Оробець